Мета: продовжувати систематизувати
знання учнів із культури рідного краю; доповнити й поглибити їх, зосередивши
увагу на видатних постатях; стимулювати стійкий інтерес до вивчення діяльності
видатних земляків, усвідомлення важливої ролі митця в розвитку світової
культури та збагаченні культурної спадщини; виховувати любов і повагу до рідної
культури, до мистецтва та людей мистецтва, до України, звичаїв, традицій,
обрядів наших предків, любові та поваги до батьків, до рідного краю.
Обладнання: ПК, проектор, слайд-шоу
«Квітка-душа – рідна країна, моя Україна», презентації: «Майстри села Іспас»,
«Іспаський самородок – Штефюк Георгій Танасійович», «Темістокль Вірста – потік
свідомості», музичний ряд.
Хід заходу
(Слайд-шоу «Квітка-душа – рідна країна, моя Україна»)
Добрий день Вам, люди добрі!
Щиро просим до господи!
Раді Вас у нас вітати,
Щастя і добра бажати!
Де Черемош дзвенить грайливими струмками
І де смерека в вишині шумить,
Скажіть: чи можна у такому краї
Без творчості і без мистецтва жить!
Слово
вчителя. Мальовниче село Іспас. Не одну сотню літ молитвою зустрічає світанок і
проводжає день. В золотавих туманах прокидається воно щоранку. І ми вдивляємося
в його усміхнене, добре обличчя.
Це — наша земля, наш рідний край з талановитими
людьми, з чарівною піснею, що дивує весь
світ, з мальовничою природою, багатющими народними традиціями.
Пісня
Я люблю тебе Іспас!
(Слова і музика Швейко Олени
Олексіївни)
(обробка Мазуряка Михайла
Миколайовича)
Село моє над Черемошем –
Ну, справжня писанка село!
Тут я купався в чистих росах,
Моє дитинство тут пройшло.
Тут тепла материнська ласка,
Куток цей серцю дорогий.
Тут кожен день, неначе казка.
Усе це – славний Іспас мій!
Приспів:
Я люблю тебе, Іспас, я тобою живу.
Мою душу ти грієш і усні й наяву.
Тут моя Батьківщина, тут безмежний рай,
І цвіте, як калина, мій рідний Буковинський край.
Тут моя Батьківщина, зорепад моїх мрій,
В цю щасливу годину співай зі мною, Іспас мій.
Зі мною завжди вірні друзі і солов’їні пісні,
І чепурна хатина в лузі, немов русалка у човні.
Народ наш мудрий і щасливий, він рідну землю заквітчав,
Нас Черемош сріблясто-гривий на своїх хвилях колисав.
Приспів
Тут перше слово, перша стежка від рідних батьківських воріт,
Що, мов гаптована мережка, вела мене в широкий світ.
Моє село – моя родина. І де б не був я у світах,
Сюди вернуся неодмінно, неначе легкокрилий птах.
Приспів
Ведучий: Кожна
людина завжди з великою любов'ю і душевним трепетом згадує місце, де
народилася, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри, брати.
Ведучий: Яке то щастя, що серед
країн і країв у цілому білому світі кожна людина має рідний та милий серцю
куточок, що зветься водночас величаво і прозаїчно – рідна сторона, наш дім,
наша колиска. Де б ми не були, які б випробування не долали, ми повинні
пам'ятати про те, якого ми роду, де наше коріння. Народ без минулого, без
пам'яті, без історії – не народ, а просто населення.
Вірш «Українці»
Рідний край – особливої краси
земля. Кожна травинка тут людині допомагає, кожна квіточка дарує усмішку, кожна
пташечка співає тільки для тебе. Тут живуть звичайні люди. Але то тільки на
перший погляд. А придивишся до них – і в кожному знайдеш якусь родзинку, щось
таке, чого немає в інших. Сама природа – розлогі сади срібно-голубі ставки,
ліси, щедрі поля – не могла не
подарувати імена чудових письменників, художників, майстрів
декоративно-прикладного мистецтва, що славили, славлять і в майбутньому, славитимуть нашу Україну.
(Презентація «Майстри села Іспас»)
Велика сила мистецтва! На такому підґрунті не могла не розквітнути
велика плеяда талановитих митців, майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Всі
вони надзвичайно талановиті.
Це майстри української народної вишивки:
Ватрич Василина Олексіївна
Ватрич Марія Дмитрівна
Чепух Валентина Петрівна
Москалюк Настасія Іванівна
Григоряк Настасія Танасіївна
Фуштей Василина Георгіївна
Новосівська Вікторія Юріївна
Якимець Ванда Степанівна
Ясинчук Стефанія Іванівна
Штеф'юк Георгіна Георгіївна
Токар Олена Євгенівна
Василькевич Марія Юріївна
Родина Сиваків
Кусяк Василина Василівна
Гакман Марія Миколаївна
Палій Ольга Лук’янівна – чаклунка
в’язаних виробів,
Чернецька Любов Іванівна –
вишиває стрічками,
Ткачук Петро Кирилович –
повелитель дерева і вогню,
Труфин Микола Юрійович – створює
чудові вироби з металу,
Дуркін Федір Іванович – художник
універсал,
Малиш Василь Ілліч – творить диво
з каменю й каміння
Майстри лозоплетіння:
Павлюк Олексій Михайлович
Трагера Іван Тодорович
Шерник Дмитро Іванович
Палій Тетяна Степанівна – майстер
гуцульської кераміки,
Солодке мистецтво творять:
Олексюк Оксана Василівна
Коваль Ганна Петрівна
Бельмега Анатолій Михайлович –
майстер по дереву;
Бельмега Мар’яна Георгіївна –
художник, майстер народної вишивки;
Корсун Марія Олексіївна – на всі
руки майстер, засновник регіонального фестивалю «Калинові обереги»
Всі ці майстри є постійними
учасниками регіонального фестивалю «Калинові обереги», який щороку гостинно
запрошує не тільки місцевих майстрів, а митців з усієї України.
Слово вчителя. Наша школа вже протягом
кількох років працює над проектними технологіями, що пов’язані з життям і
творчістю народних майстрів села Іспас. На протязі цього навчального року ми
працювали над проектами пов’язані з художниками нашого села, досліджували та
вивчали їх життя і творчість. Адже нам є
чим пишатися, бо в цьому мальовничому куточку успішно творили і творять талановиті
художники, з творчістю яких ми хотіли б познайомити вас сьогодні.
(Презентація «Іспаський самородок – Штефюк Георгій
Танасійович»)
Людина за своєю природою –
художник. В усе, що оточує її і до чого торкаються її руки, вона намагається
внести красу. Найвищим проявом творчості народу є його мистецтво, яке він
проніс через століття. В народі не може зберегтися те мистецтво, яке не
становить цінності. Та мистецтво нашого іспаського самородка Георгія Штефюка є
багатим та невичерпним, повним любові та добра.
У
своєму серці, у невичерпній душі проніс крізь десятки років свій
неабиякий талант Георгій Танасійович. Зовсім невідомий, скромний, але дуже
талановитий художник з мальовничого села Іспас, що на Буковині. Народився
він прекрасної сонячної пори, 19 серпня
1938 року, в сім׳ї сільських робітників.
Краса буковинського краю,
нестримна гірська річка Черемош, карпатські ліси, поля, луки, стави окрай села,
добрі та чуйні люди – все це сприяло шаленому розвитку таланту художника. Сам
бог дав невичерпний хист до малювання та вміння передати все побачене у своїх
картинах.
З самого дитинства почав проявляти
свої здібності маленький Георгій, малюючи в шестирічному віці на стінах рідної
хати то квіточки, то дерева, то різних тварин. Ті часи були дуже важкими в
родині художника, не було ні паперу, ні фарб, тому мама й сварила малого
хлопчика за розмальовані стіни. Та незгасимий його талант тільки набирав свою
силу і стрімко розвивався.
«Життя прожити – не поле
перейти». Так і життя Георгія
Танасійовича складалося по-різному, не завжди так, як хотілося. Щоб гідно жити
в нелегкі часи, довелося важко працювати. Закінчивши школу, працював лісорубом.
В 1956 році працював у Вижницькій МТС помічником комбайнера. Згодом навчався у
Проскурянському училищі механізації (1958р.), Хотинському
сільськогосподарському технікумі…
Професію вибрав собі нелегку, та
й не шукав він легких доріг у житті. Куди тільки не закидала доля: довелося
навіть піднімати цілину в Цілиноградській області (Казахстан). 1960-1963р.р.
служив в лавах Радянської Армії. Працював слюсарем з ремонту тракторів і
автомобілів у Вижницькій РТС, слюсарем з ремонту паливної апаратури,
автомеханіком у Вижницькій райсільгосптехніці (1963р.). В 1973 році перейшов на
роботу в колгосп ім. Шевченка. Звідси перейшов на пенсію. Всюди, де навчався чи
працював Георгій Танасійович, його супроводжувало мистецтво, адже доводилось
малювати і стінгазети, і плакати.
Георгій Танасійович
Штефюк довгі роки носив у своєму серці це дароване вміння і тільки зовсім
недавно, 1998 року, після виходу на заслужений відпочинок, почав активно займатися живописом.
Його перша картина «Літо»
(1994р.) виконана з любов’ю та теплом до нашої рідної землі, буковинського
краю. Неосяжна краса карпатських гір, стрімких потоків річки Черемош, квітучих
садів, лугів, ставків, кожне деревце, кожна травинка, квіточка, листочок – це
все буяє і квітне у чудових картинах нашого майстра: «Перелаз» (2013р), «Бабине
літо» (2013р.), «Осінь» (2011р.), «Цвіте бузина» (2007р.), «Осіння тишина»
(2010р). Білокорі берізки, золотисте поле, зелені неосяжні луги, дивляться на нас із глибини картин. Картини «Завтра Новий рік»
(2010р.), «Ніч перед Різдвом» (2009 р.), «Морозний ранок» (2012р.), «Прийшла
зима» (2003р.) так і запрошують у засніжені, зачаровані краєвиди. У картинах
відтворені не тільки краса рідної
природи, а й звичаї та традиції буковинського краю.
Любов до живопису, до мистецтва
передалося і наступному поколінню Штефюків, адже син Василь разом із Георгієм
Танасійовичем виготовляє чудові дерев’яні сходи та меблі. А внучка Іванна пішла
слідами свого дідуся, закінчила
Вижницький коледж прикладного мистецтва ім.В.Ю.Шкрібляка і малює гарні картини.
Незважаючи на безцінний талант
цього художника, визнання він одержав тільки недавно, беручи активну участь у
регіональному гуцульському фестивалі «Калинові обереги» в с. Іспас.
Перша персональна виставка
Георгія Танасійовича Штефюка відбулася 19 вересня 2013 року в Будинку художника
в м. Вижниця. Мистецька родина рідного краю радо прийняла в свої ряди
талановитого художника, роботи якого гідні не тільки обласних виставок, а й
всеукраїнських.
Кожна робота вражає своєю
життєрадісністю, ясністю, свіжістю і несе піднесений настрій, духовне багатство
і внутрішній стан художника-аматора. Георгій Танасійович повен сил і натхнення,
впевнено йде до своєї мети – бути визнаним художником.
У нашому селі він досяг великої
шани та поваги від людей. Сприймаючи красу, люди самі стають добрішими і
кращими. Адже краса хвилює, збуджує поетичні струни душі кожної людини.
Слово вчителя. Ми хочемо надати слово
нашому гостю – Штефюку Георгію Танасійовичу, який завітав до нашої шкільної
оселі.
Танець
Імена наших земляків відомі
далеко за межами Буковини. Одним із яскравих представників є відомий паризький
художник, народжений в нашому рідному селі.
(Презентація «Темістокль Вірста –
потік свідомості»)
Темістокль Вірста — це художник, який не
визнає стандарту, вторинності, ремісництва. Він завжди у творчому пошуку. В
його роботах — багато сонячного настрою.
Народився 15 жовтня 1923 р. у селі Іспас в сім’ї вчителів. Його батько
викладав у Вижниці грецьку мову, і тому дав такі імена своїм синам – Темістокль
і Аристид.
На Буковині Темістокль Вірста прожив перші 17 років, аж поки його родина не
була змушена покинути Батьківщину.
Після закінчення гімназії тікає від сталінського терору й опиняється в
Румунії, потім у Югославії, Італії, звідки потрапляє до Франції. З 1951
живе в Парижі.
Перші уроки живопису дали йому чернівецькі майстри пензля.
Бажання стати художником привело 26-річного Темістокля Вірсту до столиці
Франції, де він студіює в Паризькій, а згодом — у Венеціанській академіях
мистецтв.
Спочатку працював вуличним художником і малював декорації для фільмів.
Працював переважно в галузі живопису, а також в скульптурі.
За роки невтомної праці Вірста виробив свій власний оригінальний стиль,
який сам назвав «символічною алегорією».
У 1960-ті він стає відомим у світі художником як автор
абстрактно-експресивних композицій, що відзначаються яскравим колоритом,
декоративністю та гармонійним поєднанням насичених кольорів.
Його персональні художні виставки систематично відбуваються в Парижі,
Каннах, Копенгагені, Брюсселі, Гарварді, Ніцці, Торонто, Детройті, Едмонтоні,
Монреалі, Мілані, Осаці, Стокгольмі, Нью-Йорку, Лондоні, Філадельфії, Чикаго,
містах Японії. І все це завдяки безмежній любові до мистецтва і праці, від яких
отримує велику наснагу.
На Батьківщині з його мистецтвом вперше познайомилися лише 1997 року (майже
через 60 років!). Тоді, на запрошення голови правління Чернівецького обласного
відділення Фонду культури Валентини Діаковської, парижанин Темістокль Вірста
вперше приїхав на Буковину і привіз 100 робіт, які виставили у Художньому
музеї. Відтоді митець неодноразово бував в Україні. Його вернісажі відбувалися
в усіх обласних центрах, зокрема у Львові, Чернігові, Ужгороді, Одесі...
У 2000 році
організував у штаб-квартирі ЮНЕСКО виставку «Українські художники у
Франції. 1908—1960». У 2003 році
відсвяткував 80-річний ювілей, що широко відзначався громадськістю України і
Франції. 2004 р. –
володар премії «Прометей-Престиж» (у номінації «Митець року», Київ, 2004). В 2003 році нагороджений
орденом «За заслуги» III ступеня.
На будинку, де народився майбутній митець, висить меморіальна дошка, як і
на художній школі в м. Вижниця.
Було прийняте рішення головну площу у місті Вижниця назвати іменем
Темістокля Вірсти.
Нещодавно знятий документальний фільм про життя художника «Темістокль
Вірста. Потік свідомості», який підготувала його творча група з Києва.
Незважаючи на поважний вік, Темістокль Вірста перебуває у постійному пошуку
й ніколи не зупиняється на досягнутому. Він любить життя і доводити всім, що воно
прекрасне.
Ведучий. Мальовнича буковинська земля стала
колискою, що народила та виростила, народжує та буде народжувати та колисати
видатних діячів мистецтв та культури, пісенності та майстерності. В нашому
благодатному краї є все, що може сприяти
у становленні гармонійно та духовно розвинутих людей, наших видатних краян.
Хай трембіти трембітають,
Цимбали заграють,
А вродливі скрипалі
Струни наладнають!
Іспас весь дзвенить піснями,
Музиками грає,
Рушниками, хлібом-сіллю
Завжди зустрічає.
Щоби древнії мистецтва
Нашого народу
Дарували силу й мудрість
Для нашого роду.
Щоб міцніла українська
Славная родина
Щоб про щастя заспівала
Уся Україна!
Пісня
«Тільки в нас
на Україні»
Приспів:
Тільки в нас на Україні
Небо синє-синє!
Тільки в нас на Україні
Сонечко ясне!
Тільки в нас на Україні
Гори й полонини!
Так нехай же Україну
Лихо омине!
Лихо омине!
Чорні брівоньки,
Карі віченьки -
То від мами моя краса.
Розливається, наче річенька,
Наша пісня у небеса!
Приспів. (2)
Чорні брівоньки,
Карі віченьки,
Калинові мої вуста,
А я дівчина, наче квіточка,
Україночка молода!
Приспів. (2)
Тільки в нас на Україні!
Тільки в нас на Україні!
Приспів. (2)
Слово вчителя. Дорогі гості, друзі. Ми повинні цінувати те, що ми маємо, все,
що отримали у спадок, повинні пронести у своїх серцях і душах і передати
майбутнім поколінням, постійно збагачуючи духовну скарбницю. Всі традиції,
звичаї, мова є основою розвитку нашої культури, історії роду, України.
